День української писемності та мови: історія свята та самої писемності в Україні
Коли й навіщо з'явився День української писемності та мови
Свято започаткували 6 листопада 1997 року. Тодішній президент України Леонід Кучма підтримав ініціативу громадських організацій та видав указ № 1241/97 "Про День української писемності та мови". До 2023 року його відзначали 9 листопада — у день вшанування пам'яті преподобного Нестора Літописця — за юліанським календарем, за яким церква жила донедавна.
Мети свята у документі не прописано. Але щороку в Україні, зокрема в культурних закладах, бібліотеках, в школах та вишах цього дня проводять серії заходів. Свято нагадує про давність української мови, яка є єдиною державною, про історію її абетки, розповідає про розвиток української писемності, та й загалом популяризує українську мову в Україні та за кордоном.
Нестор (1056–1114) — монах Києво-Печерської лаври. Вважається, що саме він є автором першої писемної історії українських земель — "Повісті врем'яних літ". ЇЇ створили в XI — на початку XII століття Нестор та інші літописці. Вона починається з порушення проблеми "Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав правити".
Перші друковані видання в Україні
Найдавніша відома друкована книжка українця — трактат Юрія Дрогобича (1483). Перші книги кириличним шрифтом надрукував Швайпольт Фіоль у Кракові (дві з них датовані 1491 роком). Імовірно, замовниками Фіоля були українські культурні діячі. Книги для Білорусі й України видавав білоруський першодрукар Франциск Скорина у Празі (Біблія, 1517–1519) і Вільнюсі (молитовник "Мала подорожна книжка" 1522, Апостол 1525).
Нарешті, Іван Федоров, який до того працював у Москві, видав у Львові перші друковані книжки: "Апостол" (1574) та "Буквар".
Немає коментарів:
Дописати коментар